огірок
ОГІРО́К, рка́, ч.
1. перев. мн. Овочева городня рослина родини гарбузових із сланким стеблом і невеликими довгастими плодами.
Серед пасіки десь взялася кавуняча огудина, сплелась з бадилиною, березкою та з широким листом огірків (Н.-Лев., II, 1956, 262);
Генріх під огірки відводив ліпший грунт і брав за них утридорога (Чорн., Визвол. земля, 1950, 200).
2. Довгастий зелений плід цієї рослини.
Він обговорював з нею докладно, що нову діжку треба вимочить добре, щоб огірки не пахли (Коцюб., II, 1955, 285);
Стіл увесь був заставлений тарілками і блюдами з їжею.. Далі зеленіли пругкі ніжинські огірки, щойно вийняті з розсолу (Мик., II, 1957, 290);
*У порівн. Не в шутку молодець був жвавий, Товстий, високий, кучерявий, Обточений, як огірок (Котл., І, 1952, 166).
Значення в інших словниках
- огірок — огіро́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- огірок — [ог'ірок] -рка, м. (на) -рку, мн. -рки, -рк'іў Орфоепічний словник української мови
- огірок — -рка, ч. 1》 перев. мн. Овочева городня рослина родини гарбузових зі сланким стеблом і невеликими довгастими плодами. Скажений огірок — те саме, що огірок-пирскач. 2》 Довгастий зелений плід цієї рослини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- огірок — ОГІРО́К, рка́, ч. 1. перев. мн. Овочева городня рослина родини гарбузових із сланким стеблом і зеленими довгастими плодами. Серед пасіки десь взялася кавуняча огудина, сплелась з бадилиною, березкою та з широким листом огірків (І. Словник української мови у 20 томах
- огірок — Однорічна трав'яниста рослина родини гарбузових, овочева культура, походить із Індії; плід — гарбуз зеленого або жовтого кольору, з шипами або без них з приємним смаком і специфічним запахом; в Україні вирощують... Універсальний словник-енциклопедія
- огірок — Огіро́к і рідше гіро́к, -рка́; -рки́, -ркі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)