1. Словник української мови в 11 томах

одновухий

ОДНОВУ́ХИЙ, а, е. Який має одне вухо; з одним вухом.

— Маєш, Крук, щастя, що вже потрапив до мене, — сказав Юркові одновухий, мабуть, від шаблі якогось будьоннівця, начальник тюрми в мундирі легіонера Пілсудського (Козл., Ю. Крук, 1957, 418);

З молодих біля худоби був і лишився один Василь Курмаз. Так уже судилося йому. Цей одновухий відлюдько біля скотини шукав собі відраду (Вол., Місячне срібло, 1961, 195).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. одновухий — однову́хий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. одновухий — -а, -е. Який має одне вухо; з одним вухом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. одновухий — ОДНОВУ́ХИЙ, а, е. Який має одне вухо; з одним вухом. – Маєш, Крук, щастя, що вже потрапив до мене, – сказав Юркові одновухий, мабуть, від шаблі якогось будьоннівця, начальник тюрми в мундирі легіонера Пілсудського (П. Словник української мови у 20 томах
  4. одновухий — Однову́хий, -ха, -хе Правописний словник Голоскевича (1929 р.)