1. Словник української мови в 11 томах

однодумність

ОДНОДУ́МНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до одноду́мний.

Критик — на сторожі однодумності письменника і читача (Смолич, Розм. з чит., 1953, 125);

Вона рішуче підійшла до автомобіля і, поглядаючи на чоловіка, думала, звідки в нього така однодумність із тим копачем? (Коцюба, Нові береги, 1959, 306).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. однодумність — одноду́мність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. однодумність — -ності, ж. Абстр. ім. до однодумний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. однодумність — ОДНОДУ́МНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. одноду́мний. Критик – на сторожі однодумності письменника і читача (Ю. Смолич); Вона рішуче підійшла до автомобіля і, поглядаючи на чоловіка, думала, звідки в нього така однодумність із тим копачем? (Г. Коцюба). Словник української мови у 20 томах
  4. однодумність — Однодумність, -ности ж. Единомысліе. Нема одностайности, однодумности в громаді. О. 1861. І. 323. Словник української мови Грінченка