1. Словник української мови в 11 томах

однокурсник

ОДНОКУ́РСНИК, а, ч. Той, хто навчається або навчався на одному курсі з ким-небудь.

Ні до кого з своїх однокурсників він не ставився з такою повагою, ні до кого так не прислухався, як до Максима (Рибак, Час.., 1960, 279);

Часто, слухаючи Левка, однокурсники говорили йому: — Ну і головатий ти, Левку. І звідки ти всього набрався? (Цюпа, Назустріч.., 1958, 61).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. однокурсник — одноку́рсник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. однокурсник — див. спільник Словник синонімів Вусика
  3. однокурсник — [однокурсниек] -ка, м. (на) -ков'і/ -ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
  4. однокурсник — -а, ч. Той, хто навчається або навчався на одному курсі з ким-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. однокурсник — ОДНОКУ́РСНИК, а, ч. Той, хто навчається або навчався на одному курсі з ким-небудь. Ні до кого з своїх однокурсників він не ставився з такою повагою, ні до кого так не прислухався, як до Максима (Н. Словник української мови у 20 томах
  6. однокурсник — ОДНОКУ́РСНИК (той, хто навчається або навчався на одному курсі з ким-небудь), ОДНОКА́ШНИК розм., СПІВКУ́РСНИК рідше. Ні до кого з своїх однокурсників він не ставився з такою повагою,.. як до Максима (Н. Словник синонімів української мови