1. Словник української мови в 11 томах

одноосібно

ОДНООСІ́БНО, присл.

1. Індивідуально, не в сільськогосподарській артілі.

Наші друзі і вороги за кордоном добре розуміли, що, поки селяни жили одноосібно, в країні існувала природна база для реставрації старого ладу (Ком. Укр., 10, 1959, 2).

2. рідко. Без чиєї-небудь участі, допомоги; окремо, самостійно.

Токарі-оператори.. працювали одноосібно (Веч. Київ, 2. III 1971, 1).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. одноосібно — одноосі́бно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. одноосібно — див. окремо Словник синонімів Вусика
  3. одноосібно — присл. 1》 Індивідуально. 2》 рідко. Без чиєї-небудь участі, допомоги; окремо, самостійно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. одноосібно — ОДНООСІ́БНО, присл. 1. іст. Індивідуально, не в сільськогосподарській артілі. Поки селяни жили одноосібно, в країні існувала природна база для реставрації старого ладу (із журн.). 2. рідко. Без чиєї-небудь участі, допомоги; окремо, самостійно. Токарі-оператори .. працювали одноосібно (з газ.). Словник української мови у 20 томах