1. Словник української мови в 11 томах

однополчани

ОДНОПОЛЧА́НИ, ча́н, мн. (одн. однополча́нин, а, ч.; рідко однополча́нка, и, ж.). Ті, які служать або служили в одному полку.

Маковей, набивши патронами ріжки, лежав біля самої бровки асфальту поруч з Хаєцьким та іншими однополчанами (Гончар, III, 1959, 447);

Однополчанине, згадай тепло воронезької зали, де нам Платонов і Гайдай дуети Лисенка співали (Уп., Вірші.., 1957, 163).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. однополчани — -чан, мн. (одн. однополчанин, -а, ч.; рідко однополчанка, -и, ж.). Ті, які служать або служили в одному полку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. однополчани — ОДНОПОЛЧА́НИ, ча́н, мн. (одн. однополча́нин, а, ч.; рідко однополча́нка, и, ж.). Ті, які служать або служили в одному і тому самому полку. Маковей, набивши патронами ріжки, лежав біля самої бровки асфальту поруч з Хаєцьким та іншими однополчанами (О. Словник української мови у 20 томах