1. Словник української мови в 11 томах

односкладовий

ОДНОСКЛАДО́ВИЙ, а, е.

1. Який має один склад (про слово або його частини).

Творення пасивних дієприкметників за допомогою суфікса "-т-" обмежене певними умовами, а саме: такі дієприкметники утворюються майже виключно від безсуфіксних дієслів з односкладовим коренем на голосний (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 418);

Першу хвилину вони розглядали один одного, вигукуючи односкладові оклики (Коп., Лейтенанти, 1947, 168).

2. Який складається з одного-двох слів; дуже короткий, лаконічний.

На допитки [допитування], чи не хвора, Ляля кидала односкладові скупі відповіді (Гончар, Земля.., 1947, 36).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. односкладовий — односкладо́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. односкладовий — -а, -е. 1》 Який має один склад (про слово або його частини). 2》 Який складається з одного-двох слів; стислий, лаконічний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. односкладовий — ОДНОСКЛАДО́ВИЙ, а, е. 1. Який має один склад (про слово або його частини). Творення пасивних дієприкметників за допомогою суфікса “-т-” обмежене певними умовами, а саме... Словник української мови у 20 томах
  4. односкладовий — СТИ́СЛИЙ (викладений, висловлений коротко, без деталей), КОРО́ТКИЙ, НЕБАГАТОСЛІ́ВНИЙ, КОРОТКОМО́ВНИЙ, НЕВЕЛЕМО́ВНИЙ, СКУПИ́Й (зовсім короткий); ЛАКОНІ́ЧНИЙ, ЛАПІДА́РНИЙ книжн. Словник синонімів української мови
  5. односкладовий — Односкладо́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. односкладовий — Односкладо́вий, -а, -е Односложный. Желех. Словник української мови Грінченка