одужуючий
ОДУ́ЖУЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до оду́жувати.
Одужуючий хворий;
// у знач. ім. оду́жуючі, чих, мн. (одн. оду́жуючий, чого, ч.; оду́жуюча, чої, ж.). Ті, що одужують.
В Анапі, в госпіталі, мені зробили операцію, і лікар-грузин навіть пожартував, що мене покладуть недалеко від дверей, бо незабаром переведуть у палату для одужуючих (Мушк., Серце.., 1962, 234).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- одужуючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до одужувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- одужуючий — ОДУ́ЖУЮЧИЙ, а, е. Який одужує. Одужуючий хворий; // у знач. ім. оду́жуючі, чих, мн. (одн. оду́жуючий, чого, ч.; оду́жуюча, чої, ж.). Хворі, поранені, які одужують. Словник української мови у 20 томах