1. Словник української мови в 11 томах

одурювати

ОДУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОДУРИ́ТИ, одурю́, оду́риш, док., перех.

1. Те саме, що обдурювати.

І жду її [долю], і виглядаю, Дурний свій розум проклинаю, Що дався дурням одурить, В калюжі волю утопить (Шевч., II, 1963, 16);

— Ти думаєш, я тебе одурюю? .. Ні, ще Василь Порох нікого не обдурював… (Мирний, II, 1954, 143);

Недовго цвіла Марта, скоро й одцвіла; трапилося їй погано: одурив її панський лакейчук (Григ., Вибр., 1959, 263).

2. рідко. Те саме, що одурма́нювати.

..буржуазний націоналізм роз’єднує робітників різних націй і одурює їх "національними лозунгами" (Ленін, 24, 1972, 225);

Ходила [стара] по покоях і ломила руки.. — Господи, як би її врятувати!.. Одурив, обпоїв проклятий розбійник… (Хотк., II, 1966, 177).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. одурювати — оду́рювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. одурювати — ОБДУРЮВАТИ; (дурманити) ОДУРМАНЮВАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. одурювати — див. обманювати Словник синонімів Вусика
  4. одурювати — -юю, -юєш, недок., одурити, одурю, одуриш, док., перех. 1》 Те саме, що обдурювати. 2》 рідко. Те саме, що одурманювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. одурювати — ОДУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОДУРИ́ТИ, одурю́, оду́риш, док., кого. 1. Те саме, що обду́рювати. І жду її [долю], і виглядаю, Дурний свій розум проклинаю, Що дався дурням одурить, В калюжі волю утопить (Т. Шевченко); – Ти думаєш, я тебе одурюю? .. Словник української мови у 20 томах
  6. одурювати — ОБМАНУ́ТИ (словами, вчинками або діями створити враження, думку про когось, щось, які не відповідають тому, що є насправді), ОБДУРИ́ТИ (ОДУРИ́ТИ), ОШУКА́ТИ розм., ПІДДУРИ́ТИ розм., ОБМАНИ́ТИ розм., ПІДМАНУ́ТИ розм., ПІДМАНИ́ТИ розм., НАДУРИ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  7. одурювати — Обду́рювати і оду́рювати, -рюю, -рюєш; обдури́ти і одури́ти, -дурю́, -ду́риш, -ду́рять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)