одуріти
ОДУРІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Втратити здатність мислити, розуміти що-небудь.
Москаль подививсь, подививсь на неї та й пішов з хати… Солоха одуріла й не зна, що робити, що й казати… (Мирний, І, 1954, 62);
Осінні вітри гуляли світом, заробітчани верталися до рідного вогнища, брели заболоченими дорогами, від дум одуріла голова: як ми визимуємо цей год? (Горд., II, 1959, 183);
// Те саме, що збожево́літи.
Сидить вона, не йде в село, Не пита й не плаче, Одуріла!.. і цеглину Муштрує, то лає, То годує, як дитину, Й сином називає (Шевч., І, 1963, 232);
[Князь:] Не розумію, що се все значить. Боюсь, що бідна з горя одуріла (Фр., IX, 1952, 218).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- одуріти — одурі́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- одуріти — док., здуріти, збожеволіти, ОЧМАНІТИ. Словник синонімів Караванського
- одуріти — -ію, -ієш, док., розм. Втратити здатність мислити, розуміти що-небудь. || Те саме, що збожеволіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- одуріти — ОДУРІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Втратити здатність мислити, розуміти що-небудь. Москаль подививсь, подививсь на неї та й пішов з хати... Солоха одуріла й не зна, що робити, що й казати... Словник української мови у 20 томах
- одуріти — ЗБОЖЕВО́ЛІТИ (стати психічно хворим, божевільним), СПРИЧИНИ́ТИСЯ розм., ОДУРІ́ТИ розм., СТЕРЯ́ТИСЯ розм., ЗВИХНУ́ТИСЯ розм., СКРУТИ́ТИСЯ розм., НАВІДИ́ТИСЯ діал., ЗВАР'Я́ТІТИ діал., ЗВАРІЮВА́ТИ (ЗВАР'ЮВА́ТИ) діал. Словник синонімів української мови
- одуріти — Одуріти, -рію, -єш гл. Ошалѣть, обезумѣть. Всі кинулись, мов одурівши. Котл. Словник української мови Грінченка