1. Словник української мови в 11 томах

одуріння

ОДУРІ́ННЯ, я, с., розм. Стан за знач. одурі́ти.

Уже піт лив з Марка.., руки почали тремтіти. Але він не кидав роботи, пиляв ключі один по одному. Пиляв їх довго і вперто, до одуріння (Мик., II, 1957, 325);

Він падав у якусь чорно-синю безвість. Рожева непритомність. Одуріння (Загреб., День.., 1964, 217).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. одуріння — одурі́ння іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. одуріння — -я, с., розм. Стан за знач. одуріти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. одуріння — ОДУРІ́ННЯ, я, с., розм. Стан за знач. одурі́ти. Уже піт лив з Марка.., руки почали тремтіти. Але він не кидав роботи, пиляв ключі один по одному. Пиляв їх довго і вперто, до одуріння (І. Микитенко); Він падав у якусь чорно-синю безвість. Рожева непритомність. Одуріння (П. Загребельний). Словник української мови у 20 томах
  4. одуріння — ЗАПА́МОРОЧЕННЯ (затьмарення свідомості, втрата здатності ясно сприймати дійсність), ОЧМАНІ́ННЯ розм., ОДУРІ́ННЯ розм., О́ДУР розм., ДУР розм., О́БМОРОК заст. У князя пройшло перше запаморочення, його тіпала мовби лихоманка (П. Словник синонімів української мови