1. Словник української мови в 11 томах

одяг

О́ДЯГ, у, ч. Сукупність предметів, виробів (із тканини, хутра, шкіри), якими покривають тіло.

Молода Гамзиха устала якраз і в розкішному ранковому одягу дожидала чоловіка чай пити (Мирний, IV, 1955, 159);

Гетьман був у простому хатньому одязі — у світло-синьому каптані, оксамитових штанях і жовтих чоботях (Панч, Гомон. Україна, 1954, 402);

*Образно. [Єпископ:] В твоїх словах бринить якась гординя, не пристоїть [не пристає] вона такій душі, яка бажає одяг правди взяти (Л. Укр., II, 1951, 501);

Вже осінь. У жовтому одязі сад… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 58);

*У порівн. Чи до любові там, де притуплена людська мораль, як зношений одяг, не гріє й не прикрашає? (Ле, Міжгір’я, 1953, 15).

Ве́рхній о́дяг — одяг, який носять поверх костюма, сукні і т. ін.

Несміливо, закляклими пальцями зняли [полонянки] верхній одяг (Хижняк, Тамара, 1959, 167).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. одяг — Одежа, вбрання, розм. одіж, (жіночий) наряд, (святковий, дорогий) шати, (святих, священиків) мн. ризи, (убогий) одежина, (порваний) лахміття, дрантя, (спідній) білизна. Словник синонімів Полюги
  2. одяг — о́дяг іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. одяг — Одіж, одежа, убрання, убори <од. убір>, ур. шати, одіння, кн. ґардероб|а|, туалет|а|, зн. манатки, д. одяганка, убранка, одягало, одіво, одяга, з. плаття, плахіття; (народній) ноша, стрій; (уніформа) однострій. Словник синонімів Караванського
  4. одяг — Барахло, білизна (спідній одяг), вберя, вбрання, вдіванка, вдяганка, вд'ягання, вдягачка, вереття, ганчіреччя (знев.); ганчірки, ганчір'я, гардероб, гцоття, гуня (діал. Словник синонімів Вусика
  5. одяг — [од'аг] -гу, м. (ў) од'аз'і, мн. -гие, -г'іў Орфоепічний словник української мови
  6. одяг — -у, ч. Сукупність предметів, виробів (із тканини, хутра, шкіри), якими покривають тіло. Верхній одяг — одяг, якого носять поверх костюма, сукні і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. одяг — О́ДЯГ, у, ч. Сукупність предметів, виробів (із тканини, хутра, шкіри), якими покривають тіло. Молода Гамзиха устала якраз і в розкішному ранковому одягу дожидала чоловіка чай пити (Панас Мирний); Гетьман був у простому хатньому одязі... Словник української мови у 20 томах
  8. одяг — Пошануй одежину раз — вона тебе десять раз. Про користь від доброго догляду свого одягу. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. одяг — син. ганчірки, прикид. Словник жарґонної лексики української мови
  10. одяг — О́ДЯГ (сукупність виробів із тканини, хутра, шкіри, якими покривають тіло), ОДЕ́ЖА, УБРА́ННЯ (ВБРА́ННЯ), УБИРА́ННЯ (ВБИРА́ННЯ), УБІ́Р (ВБІР), ТУАЛЕ́Т, СТРІЙ, ОДЕ́ЖИНА розм., О́ДІЖ розм., ОДЯГА́НКА розм., ВДЯГА́НКА (УДЯГА́НКА) розм., ОДЯГА́ЛО розм. Словник синонімів української мови