одягатися

ОДЯГА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОДЯГТИ́СЯ і ОДЯГНУ́ТИСЯ, одягну́ся, одя́гнешся; мин. ч. одя́гся, ла́ся, ло́ся і одягну́вся, ну́лася, лося; док.

1. у що і без додатка. Покривати себе яким-небудь одягом.

Наум хутко достав нову свиту, новий пояс, одягається, підперізується (Кв.-Осн., II, 1956, 55);

Погас місяць, горить сонце. Гайдамаки встали, Помолились, одяглися (Шевч., І, 1963, 77);

Липтак нашвидку одягнувся в старий, зношений костюм, в якому звик працювати після роботи в школі (Томч., Готель.., 1960, 39);

*Образно. Щороку вона [груша] знову.. квітла, одягалася в зелені шати, обіцяючи холодок натрудженій людині, а сільській дітворі — груші (Томч., Готель.., 1960, 51);

// Добирати і носити одяг за певним смаком, модою і т. ін.

Одягаються [пани] у легкі дорогі шовки у літі, а як зима — беруть на себе м’якенькі оксамити (Вовчок, І, 1955, 380);

Одягався [Григорій] охайно, був незмінно пристойний і зосереджений і завжди про щось, здавалось нам, думав (Довж., І, 1958, 66);

Струк мав іншу натуру [ніж Стручиха] і любив з’їсти і одягтися (Турч., Зорі.., 1950, 215);

// ким, за кого. Добирати і носити одяг, наслідуючи кого-небудь; наряджатися кимсь.

— Одягніться прохачкою, та й господи.. помагай вам! (Н.-Лев., IV, 1956, 287);

[Олена:] Наталя казала, що одягнеться за циганку та ворожити всім буде (Вас., III, 1960, 66);

— Чом це ти одягнувся буржуєм? Одяг цей не приносить добра… (Сос., І, 1957, 244).

2. розм. Забезпечувати себе одягом.

[Анзорге:] Мені зостається 7 талярів на цілий рік. На ті гроші вари, пали, одягайся, взувайся.. (Л. Укр., IV, 1954, 218);

Пішов Грицько очерети косити. — Все ж таки хоч на ті гроші проживу та одягнуся (Мирний, ІІ, 1954, 78).

3. у що, без додатка, перен. Покриватися чим-небудь по поверхні.

Монте-Мікеле одяглася в червоні базальти, а Везувій наче викинув в море двобарвний прапор: блакитний з рожевим (Коцюб., II, 1955, 295);

// Покриватися листям.

Німі дерева тихо, урочисто брунькували. О, як вони одягнуться через тиждень, як закрасуються буйно та весело!.. (Гончар, III, 1959, 355).

4. перен. Огортатися, оповиватися чим-небудь (туманом, мороком, темрявою і т. ін.).

Сьогодні третя днина, що дощу нема, небо одяглася синявою (Коб., III, 1956, 48).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. одягатися — Убиратися, вдягатися, (в щось святкове) наряджатися, (з прикрасами) причепурюватися. Словник синонімів Полюги
  2. одягатися — одяга́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. одягатися — Вбиратися, вдягатися, виряджатися, виряджуватися, зодягатися, наопушкуватися (одягатися тепло), наряджатися, переодягатися, підодягатися, приодягатися, принаряджатися, приопарачуватися (жарт.), удягатися Фразеологічні синоніми: напинати на себе; натягати на себе Словник синонімів Вусика
  4. одягатися — -аюся, -аєшся, недок., одягтися і одягнутися, одягнуся, одягнешся; мин. ч. одягся, -лася, -лося і одягнувся, -нулася, -нулося; док. 1》 у що і без додатка. Покривати себе яким-небудь одягом. || Добирати і носити одяг за певним смаком, модою і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. одягатися — ОДЯГА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОДЯГТИ́СЯ, ОДЯГНУ́ТИСЯ, одягну́ся, одя́гнешся; мин. ч. одя́гся, ла́ся, ло́ся і одягну́вся, ну́лася, лося; док. 1. у що і без дод. Покривати себе яким-небудь одягом. Словник української мови у 20 томах
  6. одягатися — убира́тися (наряджа́тися, одяга́тися і т. ін.) / убра́тися (наряди́тися, одягну́тися і т. ін.) в то́гу чию. Удавати, намагатися видавати себе за кого-небудь; створювати собі певну репутацію. Фразеологічний словник української мови
  7. одягатися — НОСИ́ТИ що (використовувати для носіння який-небудь одяг, взуття, прикраси тощо), ХОДИ́ТИ в чому; ТЯГА́ТИ розм., ТАСКА́ТИ фам. рідше (носити без потреби, даремно або щось одне протягом тривалого часу). Словник синонімів української мови
  8. одягатися — Одяга́тися, -га́юся, -га́єшся; одягти́ся, одягну́ся, одя́гнешся Правописний словник Голоскевича (1929 р.)