1. Словник української мови в 11 томах

одівати

ОДІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОДІ́ТИ, і́ну, і́неш, док., перех., розм., рідко. Те саме, що одяга́ти.

Вдень дуже тепло, і ми всі вбираємось по-літньому, а ввечері, хто гуляє, то вже одіває осіннє (Л. Укр., V, 1956, 359);

— Що це за спеціальні обставини, Павле Макаровичу? — не глянувши на Діденка, а ще уважніше придивляючись до себе в дзеркалі (одівала шапочку), спитала Ївга Семенівна (Головко, II, 1957, 566);

Сьогодні, в один з найяскравіших днів, Ти галстук червоний на груди одів (Бичко, Вогнище, 1959, 23).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. одівати — одіва́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. одівати — -аю, -аєш, недок. одіти, -іну, -інеш, док., перех., розм., рідко. Те саме, що одягати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. одівати — Одягати, одягти, одягнути, поодягати, зодягати, зодягти, зодягнути, позодягати, надягати, надягти, надягнути, понадягати, удягати, удягти, удягнути, повдягати Словник чужослів Павло Штепа
  4. одівати — ОДІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОДІ́ТИ, і́ну, і́неш, док., що, розм., рідко. Те саме, що одяга́ти. Вдень дуже тепло, і ми всі вбираємось по-літньому, а ввечері, хто гуляє, то вже одіває осіннє (Леся Українка); – Що це за спеціальні обставини... Словник української мови у 20 томах
  5. одівати — ОДЯГА́ТИ кого у що (покривати одягом кого-небудь), ВДЯГА́ТИ (УДЯГА́ТИ), УБИРА́ТИ (ВБИРА́ТИ), ОДІВА́ТИ розм., ЗОДЯГА́ТИ розм., ВОДИ́ТИ у чому, розм., ОБЛАЧА́ТИ заст., уроч., ірон. Словник синонімів української мови
  6. одівати — Одіва́ти, -ва́ю, -єш сов. в. одіти, -діну, -неш, гл. 1) = одягати, одягти. 2) Укрывать, укрыть (одѣяломъ) Ой м'кая постіль твоя, і м'яко ти послав мені, і легенько одів мене. Грин. III. 382. Словник української мови Грінченка