оживати

ОЖИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОЖИ́ТИ, живу́, иве́ш, док.

1. Повертатися до життя; воскресати.

Страшно було дивиться на його мертвого, а ще страшніш було бачить, як він оживав… (Стор., І, 1957, 344);

Коли б усі одурені прозріли, Коли б усі убиті ожили, То небо, від прокльонів посіріле, Напевно б, репнуло від сорому й хули (Сим., Земне тяжіння, 1964, 15);

*Образно. Гармата знову ожила. Комісар садив із неї сам, як професор точних наук (Ю. Янов., І, 4954, 54).

2. перен. Появлятися знову, виявлятися з новою силою; відроджуватися, відновлюватися.

Якась солодка радісна надія ворушиться в серці, оживає (Н.-Лев., III, 1956, 316);

Була чудова весна. Тоді було так любо, оживали мрії, безнадійні, любі мрії (Л. Укр., III, 1952, 587);

Чутки про землю ожили з весною, наче посходили з зіллям укупі і з ним розростались (Коцюб., II, 1955, 42);

// в чому. Яскраво вимальовуватися, поставати (в пам’яті, уяві і т. ін.).

Чудовий образ принесла вона в душі тоді під батькову стріху, і той образ раз у раз оживає в її уяві, й міниться, і грає барвами (Коцюб., І, 1955, 288);

Рядок за рядком, поема за поемою народжувалися в заповітній книжечці, і оживала в ній жахлива правда епохи кріпацтва (Тулуб, В степу.., 1964, 158);

Оживала в пам’яті незабутня ніч розлуки. Одна вона — темна ніч — знає, як гірко було тоді Марії (Цюпа, Назустріч.., 1958, 43).

3. Відновлювати свої життєві сили; ставати знову бадьорим, енергійним, життєрадісним.

Хоч і не зовсім Маруся повеселішала, та усе-таки неначе стала потроху оживати (Кв.-Осн., II, 1956, 80);

Співав [кобзар Остап Вересай], похилий, нездужалий, Співав — і серцем молодів, Співав — і люди оживали, Співав — і ріс народний гнів (Рильський, III, 1961, 137);

Як би не були стомлені та змучені люди, але досить тільки розпалити вогнище, як одразу ж усі оживають, одразу ж підноситься дух (Баш, На землі.., 1957, 42);

// Сповнюватися життєрадісністю, інтересом (про погляд, вираз обличчя і т. ін.).

Секретна книжечка немов будила Богдана Петровича від сну. Велике, різко окреслене обличчя, і ліниві, довгі, лагідні очі оживали, яснішали (Коп., Тв., 1955, 305);

— А тато гостинця привіз з міста.. — Погляд у хлопця загорівся, ожив (Мирний, І, 1954, 307).

4. Пробуджуватися знову з початком весни (про природу).

Оживають після зими краснотали на Трухановім острові (Гончар, Маша.., 1959, 3);

Чую, надходить весна. Під зефіром весь світ оживає, Повняться води теплом (Зеров, Вибр., 1966, 367);

Ще зима кашляє по-старечому, але вже дихає весна на повні груди, вже оживають дерева (Збан., Сеспель, 1961, 356).

5. від чого і без додатка. Сповнюватися життям, діяльністю, рухом.

У торгові дні воно [місто] оживає (Стеф., І, 1949, 166);

Уже розвиднілось. Бульба раптом схопився.. Схопилися Остап і Андрій. Почав оживати весь двір (Довж., І, 1958, 225);

І потечуть Веселі ріки, а озера Кругом гаями поростуть, Веселим птаством оживуть (Шевч., II, 1953, 292);

Вранці увесь лан укрився женцями та косарями, ожив од гомону й сміху (Стельмах, І, 1962, 575).