1. Словник української мови в 11 томах

озлоблений

ОЗЛО́БЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до озлоби́ти.

Баба була несамовита, але ж то людина, озлоблена вічними нестатками і нуждою, люта, що й тут панські виплодки не дають спокою (Полт., Повість.., 1960, 341).

2. у знач. прикм. Охоплений почуттям злості; роздратований.

Озлоблений хлопець залишав роботу та й кидався знов до сварки з усім світом (Крим., Вибр., 1965, 326);

Повсюди в багатих садибах панував переполох, поширювались неймовірні чутки, селяни ходили похмурі й озлоблені (Кочура, Зол. грамота, 1960, 81);

// Який виражає злість, роздратування.

— В Мар’яни є дитина? — гостро зирнув [Бараболя] на озлоблене обличчя багачки (Стельмах, II, 1962, 287).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. озлоблений — озло́блений 1 дієприкметник від: озлоби́ти озло́блений 2 прикметник роздратований Орфографічний словник української мови
  2. озлоблений — див. злий; сердитий Словник синонімів Вусика
  3. озлоблений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до озлобити. 2》 у знач. прикм.Охоплений почуттям злості; роздратований. || Який виражає злість, роздратування. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. озлоблений — див. яросний Словник чужослів Павло Штепа
  5. озлоблений — ОЗЛО́БЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до озлоби́ти. Баба була несамовита, але ж то людина, озлоблена вічними нестатками і нуждою, люта, що й тут панські виплодки не дають спокою (О. Словник української мови у 20 томах
  6. озлоблений — ЗЛИЙ (який недоброзичливо, неприязно, нечуйно або вороже ставиться до інших), НЕДО́БРИЙ, ПОГА́НИЙ, ЛИХИ́Й, ЗЛІ́СНИЙ, ЗЛО́БНИЙ, ОЗЛО́БЛЕНИЙ, ЗЛОБЛИ́ВИЙ, ЗЛОСТИ́ВИЙ, ЗЛОСЛИ́ВИЙ, ЖО́ВЧНИЙ, ЛЮ́ТИЙ підсил., ЗЛЮ́ЧИЙ (ЗЛЮ́ЩИЙ) підсил. розм., СОБАКУВА́ТИЙ підсил. Словник синонімів української мови