ознаменовувати
ОЗНАМЕНО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОЗНАМЕНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.
1. Бути свідченням, вираженням чого-небудь; характеризувати собою що-небудь.
Повстання в Одесі і перехід на сторону революції броненосця "Потемкин" ознаменували новий і великий крок вперед у розвитку революційного руху проти самодержавства (Ленін, 10, 1970, 319);
Своєю художньою, публіцистичною і науковою діяльністю він [І. Франко] ознаменував цілу епоху в українській літературі (Іст. укр. літ.. І, 1954, 499).
2. Відзначати, виділяти, характеризувати чимось яку-небудь визначну подію, урочисту дату і т. ін.
Певне, що всі ті, у кого серце не скаменіло під натиском щоденних клопотів, ознаменують святкуванням Вашу [М. В. Лисенка] 25-тилітню невсипущу працю (Мирний, V, 1955, 371);
// Робити що-небудь знаменним, визначним, пам’ятним.
Артіль імені Шевченка ознаменувала завершення суцільної колективізації насамперед тим, що заклала п’ятдесятигектарний сад (Вол., Самоцвіти, 1952 122).
Значення в інших словниках
- ознаменовувати — ознамено́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- ознаменовувати — -ую, -уєш, недок., ознаменувати, -ую, -уєш, док., перех. 1》 Бути свідченням, вираженням чого-небудь; характеризувати собою що-небудь. 2》 Відзначати, вирізняти, характеризувати чимось яку-небудь визначну подію, урочисту дату і т. ін. || Робити що-небудь знаменним, визначним, пам'ятним. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ознаменовувати — ОЗНАМЕНО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОЗНАМЕНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., що. 1. Бути свідченням, вираженням чого-небудь; характеризувати собою що-небудь. Своєю художньою, публіцистичною і науковою діяльністю він [І. Словник української мови у 20 томах
- ознаменовувати — ВІДЗНАЧА́ТИ (здійснювати певні заходи з приводу якоїсь події, знаменної дати тощо), СВЯТКУВА́ТИ, ВІДЗНА́ЧУВАТИ, ПРОВО́ДИТИ, ВШАНО́ВУВАТИ (УШАНО́ВУВАТИ) кого, ОЗНАМЕНО́ВУВАТИ книжн., СПРАВЛЯ́ТИ розм., ОБХО́ДИТИ діал.; ОКРОПЛЯ́ТИ розм., ОКРО́ПЛЮВАТИ розм. Словник синонімів української мови