1. Словник української мови в 11 томах

ознаменований

ОЗНАМЕНО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ознамено́вувати.

Весь шлях розвитку людства ознаменований його безустанною боротьбою за оволодіння таємницями й багатствами природи (Ком. Укр., 8, 1966, 22);

// ознамено́вано, безос. присудк. сл.

Коли становлення капіталізму було ознаменовано створенням ганебної колоніальної системи, то виникнення і зміцнення соціалізму провістило про настання ери визволення пригноблених народів (Ком. Укр., 11, 1963, 18).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ознаменований — ознамено́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. ознаменований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до ознаменовувати. || ознаменовано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ознаменований — ОЗНАМЕНО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ознаменува́ти. Весь шлях розвитку людства ознаменований його безустанною боротьбою за оволодіння таємницями й багатствами природи (з публіц. літ.); // ознамено́вано, безос. пред. Перемогу ознаменовано салютом. Словник української мови у 20 томах