1. Словник української мови в 11 томах

означальний

ОЗНАЧА́ЛЬНИЙ, а, е, грам. Прикм. до озна́чення 2.

Означальний характер дієприкметника виявлений у ньому значно виразніше, ніж дієслівні ознаки (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 329).

Означа́льне підря́дне ре́чення — підрядне речення, що розкриває зміст вираженого займенником означення головного речення або виступає як розгорнуте означення до члена головного речення.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. означальний — означа́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. означальний — [означал'нией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. означальний — -а, -е, лінгв. Прикм. до означення 2). Означальне підрядне речення — підрядне речення, що розкриває зміст вираженого займенником означення головного речення або виступає як розгорнуте означення до члена головного речення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. означальний — ОЗНАЧА́ЛЬНИЙ, а, е, лінгв. Стос. до означення (у 2 знач.). Означальний характер дієприкметника виявлений у ньому значно виразніше, ніж дієслівні ознаки (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
  5. означальний — ОЗНАЧА́ЛЬНИЙ грам. (який стосується означення, вживається як означення), АТРИБУТИ́ВНИЙ. Прикметник є тією частиною мови, в якій означальна властивість виявляється найяскравіше (з наукової літератури); Атрибутивна функція прикметника. Словник синонімів української мови
  6. означальний — Означа́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)