окаючий
О́КАЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до о́кати.
Звідкись з висоти долинає спокійний, трохи окаючий голос Андріяна (Рад. Укр., 2. IX 1962, 3);
*Образно. Пройшла гроза. Гуркочуть дальні громи із окаючим волзьким говірком (Гонч., Вибр., 1959, 294).
О́каючі го́вори, лінгв. — говори російської мови, у яких при вимові в ненаголошених складах зберігається різниця між звуками "о" та "а".
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- окаючий — о́каючий прикметник Орфографічний словник української мови
- окаючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до окати. Окаючі говори лінгв. — говори російської мови, у яких під час вимови в ненаголошених складах зберігається різниця між звуками "о" та "а". Великий тлумачний словник сучасної мови
- окаючий — О́КАЮЧИЙ, а, е. Для якого характерне окання (у вимові). Звідкись з висоти долинає спокійний, трохи окаючий голос Андріяна (з газ.); * Образно. Пройшла гроза. Гуркочуть дальні громи із окаючим волзьким говірком (І. Гончаренко). Словник української мови у 20 томах