1. Великий тлумачний словник сучасної мови

окаючий

о́каючий

-а, -е.

Дієприкм. акт. теп. ч. до окати.

Окаючі говори лінгв. — говори російської мови, у яких під час вимови в ненаголошених складах зберігається різниця між звуками "о" та "а".

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. окаючий — о́каючий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. окаючий — О́КАЮЧИЙ, а, е. Для якого характерне окання (у вимові). Звідкись з висоти долинає спокійний, трохи окаючий голос Андріяна (з газ.); * Образно. Пройшла гроза. Гуркочуть дальні громи із окаючим волзьким говірком (І. Гончаренко). Словник української мови у 20 томах
  3. окаючий — О́КАЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до о́кати. Звідкись з висоти долинає спокійний, трохи окаючий голос Андріяна (Рад. Укр., 2. IX 1962, 3); *Образно. Пройшла гроза. Гуркочуть дальні громи із окаючим волзьким говірком (Гонч., Вибр., 1959, 294). Словник української мови в 11 томах