1. Словник української мови в 11 томах

оклигувати

ОКЛИ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., ОКЛИ́ГАТИ, аю, аєш і ОКЛИ́ГНУТИ, ну, неш, док., розм. Одужувати, здоровішати.

Параска потроху оклигувала, та дуже помалу.. Дома ледве чапала по хаті (Гр., II, 1963, 435);

В госпіталь його [Спартака] привезли контуженим, і він тепер тільки оклигував після контузії (Гончар, Людина.., 1960, 196);

Марися, попоївши, хоч і трохи оклигала, та все ж виглядала дуже жалюгідно (Вільде, Сестри.., 1958, 552);

І не квапсь, не рятуй, — Ні, вже не оклигну, Таки вмру (Г.-Арт., Байки.., 1958, 156).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оклигувати — окли́гувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. оклигувати — див. ОДУЖУВАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. оклигувати — див. одужувати Словник синонімів Вусика
  4. оклигувати — -ую, -уєш, недок., оклигати, -аю, -аєш і оклигнути, -ну, -неш, док., розм. Одужувати, здоровішати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. оклигувати — ОКЛИ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., ОКЛИ́ГАТИ, аю, аєш і ОКЛИ́ГНУТИ, ну, неш, док., розм. Одужувати, здоровішати. Параска потроху оклигувала, та дуже помалу .. Дома ледве чапала по хаті (Б. Словник української мови у 20 томах
  6. оклигувати — ВИДУ́ЖУВАТИ (ставати здоровим, відновлювати свої сили після хвороби, поранення тощо), ОДУ́ЖУВАТИ, ПОПРАВЛЯ́ТИСЯ, ОПРАВЛЯ́ТИСЯ, ВИЧУ́НЮВАТИ розм., ОЧУ́НЮВАТИ розм., ПРОЧУ́НЮВАТИ розм., ОКЛИ́ГУВАТИ розм., ВИЧУ́ХУВАТИСЯ фам., ВОСКРЕСА́ТИ жарт. Словник синонімів української мови