1. Словник української мови в 11 томах

окреслений

ОКРЕ́СЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до окре́слити.

Семен узяв газету й побачив окреслену червоним олівцем замітку (Сміл., Зустрічі, 1936, 68);

Гори розсунулися, відкриваючи широкий, стрімкими скелями окреслений прохід (Собко, Кавказ, 1946, 85);

Найяскравіше окреслений драматургом [Ю. Буряківським] образ члена підпільного ЦК Комуністичної партії [Чехословаччини] Юліуса Фучіка (Вітч., 5, 1956, 130);

Утік він з монастиря з цілком окресленою метою (Рильський, III, 1956,199);

Нафтові вишки, виразно окреслені вдень, тепер в лягаючих сутінках ледве маячили на близьких і далеких горбах (Гончар, III, 1959, 377);

Все в ній змінилося — і стан, позначений м’якою, граціозною жіночністю, і задумане.. обличчя, і красиво окреслений рот (Жур., Звич. турботи, 1960, 23).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. окреслений — окре́слений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. окреслений — [окреслеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. окреслений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до окреслити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. окреслений — ОКРЕ́СЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до окре́слити. Семен узяв газету й побачив окреслену червоним олівцем замітку (Л. Смілянський); Утік він з монастиря з цілком окресленою метою (М. Словник української мови у 20 томах
  5. окреслений — ВИРА́ЗНИЙ (різко, чітко означений, який впадає у вічі), ЯСКРА́ВИЙ, ОКРЕ́СЛЕНИЙ рідше. Бичковський зареготався. Рівні білі зуби його блиснули з-під червоних виразних уст (І. Словник синонімів української мови