1. Словник української мови в 11 томах

окриляючий

ОКРИЛЯ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до окриля́ти.

Вкрай переповнені щастям, наелектризовані його хмільною окриляючою силою, розвідники знову сіли на коней (Гончар, III, 1959, 438).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. окриляючий — ОКРИЛЯ́ЮЧИЙ, а, е. Який окриляє, надихає на що-небудь. Вкрай переповнені щастям, наелектризовані його хмільною окриляючою силою, розвідники знову сіли на коней (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах