1. Словник української мови в 11 томах

октант

ОКТА́НТ, а, ч.

1. мат. ⅛ частина простору, поділеного трьома площинами, що перетинаються під прямим кутом.

2. Астрономічний прилад для вимірювання кутових відстаней між небесними світилами.

Бутаков разом з штурманом Поспєловим почав встановлювати в штурманській рубці компаси, барометри, октанти, барографи та різне інше мореплавське приладдя (Тулуб, В степу.., 1964, 263).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. октант — окта́нт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. октант — -а, ч. 1》 мат. Восьма частина простору, переділеного трьома площинами, що перетинаються під прямим кутом. 2》 Астрономічний прилад для вимірювання кутових відстаней між небесними світилами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. октант — ОКТА́НТ, а, ч. 1. мат. ⅛ частина простору, поділеного трьома площинами, що перетинаються під прямим кутом. 2. Астрономічний прилад для вимірювання кутових відстаней між небесними світилами. Словник української мови у 20 томах
  4. октант — окта́нт [від лат. octans (octantis)] 1. Одна з восьми частин простору, поділеного трьома взаємно перпендикулярними площинами. 2. Прилад з шкалою-дугою в 1/8 кола, яким вимірювали кутову віддаль між небесними світилами. Словник іншомовних слів Мельничука