1. Словник української мови в 11 томах

окутий

ОКУ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до оку́ти.

Задзвеніли віконні шибки, загупали важкі чоботи і сокири, трощачи двері, окуті міддю і бронзою (Тулуб, Людолови, І, 1957, 448);

Уперед за край рідний та волю, За окутий, пригноблений люд..! (Граб., І, 1959, 394);

Серед безлюдних просторів, морозом окутих, ..світились привітні, не буденні огні (Вас., І, 1959, 299);

*Образно. Глуха пристань лежала ще окута мороком ночі (Кучер, Полтавка, 1950, 80).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. окутий — оку́тий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. окутий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до окути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. окутий — ОКУ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до оку́ти. Задзвеніли віконні шибки, загупали важкі чоботи і сокири, трощачи двері, окуті міддю і бронзою (З. Тулуб); Серед безлюдних просторів, морозом окутих, .. світились привітні, не буденні огні (С. Васильченко); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  4. окутий — Окутий, -а, -е Окованный. І вам слава, сині гори, кригою окуті. Шевч. Словник української мови Грінченка