окутий
ОКУ́ТИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до оку́ти.
Задзвеніли віконні шибки, загупали важкі чоботи і сокири, трощачи двері, окуті міддю і бронзою (З. Тулуб);
Серед безлюдних просторів, морозом окутих, .. світились привітні, не буденні огні (С. Васильченко);
* Образно. Глуха пристань лежала ще окута мороком ночі (В. Кучер);
// у знач. прикм.
Уперед за край рідний та волю, За окутий, пригноблений люд..! (П. Грабовський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- окутий — оку́тий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- окутий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до окути. Великий тлумачний словник сучасної мови
- окутий — ОКУ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до оку́ти. Задзвеніли віконні шибки, загупали важкі чоботи і сокири, трощачи двері, окуті міддю і бронзою (Тулуб, Людолови, І, 1957, 448); Уперед за край рідний та волю, За окутий, пригноблений люд..! (Граб. Словник української мови в 11 томах
- окутий — Окутий, -а, -е Окованный. І вам слава, сині гори, кригою окуті. Шевч. Словник української мови Грінченка