окуття
ОКУТТЯ́, я́, с.
1. Дія за знач. оку́ти, окува́ти.
Починаючи від окуття турячого рогу X соліття, у мистецтві древньої Русі і, зокрема, в дрібній пластиці неухильно відбувався процес утворення жанрів (із журн.).
2. Те, чим оковують що-небудь.
Древньоруські заступи формою схожі на сучасні, але вони складалися не з суцільної залізної пластини, а мали залізне окуття країв дерев'яної лопати (з наук. літ.);
Служачий приніс за ним [паном] валізу, зі свинячої шкіри, з позолочуваним окуттям (Б. Лепкий).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- окуття — окуття́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- окуття — -я, с. 1》 Дія за знач. окути, окувати. 2》 Те, чим оковують що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- окуття — ОКУТТЯ́ (те, чим оковують що-небудь), ОКО́ВА, ОКО́ВКА розм. рідко. Вони (давньоруські заступи) складалися не з суцільної залізної пластини, а мали залізне окуття країв дерев'яної лопати (з посібника); На стільці з золотими оковами сидів кесар Болгарії Петро (С. Скляренко); Оковка ріжків чемодана. Словник синонімів української мови
- окуття — ОКУТТЯ́, я́, с. 1. Дія за знач. оку́ти, окува́ти. 2. Те, чим оковують що-небудь. Древньоруські заступи формою схожі на сучасні, але вони складалися не з суцільної залізної пластини, а мали залізне окуття країв дерев’яної лопати (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 403). Словник української мови в 11 томах