окуття

ОКУТТЯ́ (те, чим оковують що-небудь), ОКО́ВА, ОКО́ВКА розм. рідко. Вони (давньоруські заступи) складалися не з суцільної залізної пластини, а мали залізне окуття країв дерев'яної лопати (з посібника); На стільці з золотими оковами сидів кесар Болгарії Петро (С. Скляренко); Оковка ріжків чемодана.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. окуття — окуття́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. окуття — -я, с. 1》 Дія за знач. окути, окувати. 2》 Те, чим оковують що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. окуття — ОКУТТЯ́, я́, с. 1. Дія за знач. оку́ти, окува́ти. Починаючи від окуття турячого рогу X соліття, у мистецтві древньої Русі і, зокрема, в дрібній пластиці неухильно відбувався процес утворення жанрів (із журн.). 2. Те, чим оковують що-небудь. Словник української мови у 20 томах
  4. окуття — ОКУТТЯ́, я́, с. 1. Дія за знач. оку́ти, окува́ти. 2. Те, чим оковують що-небудь. Древньоруські заступи формою схожі на сучасні, але вони складалися не з суцільної залізної пластини, а мали залізне окуття країв дерев’яної лопати (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 403). Словник української мови в 11 томах