омертвілий
ОМЕРТВІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до омертві́ти.
І вітром, невловимим і незримим, Гойдає омертвілі дерева (Рильський, І, 1960, 201);
Він і справді, видно, не виходив із забуття. Часом його омертвілі, в синіх прожилках повіки важко відкривалися, і з-під них викочувались білки безтямно пущених під лоба очей (Гончар, Людина.., 1960, 159);
І малюється мені в темряві старий-старий, од давнини скам’янілий, чужий бог, задуманий, смутний, омертвілий (Вас., І, 1959, 253);
Вони мовчки проходять повз хату Василя Підіпригори, напружено прислухаються до омертвілого подвір’я.. Але німує Василеве подвір’я (Стельмах, II, 1962, 13).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- омертвілий — омертві́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- омертвілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до омертвіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- омертвілий — ОМЕРТВІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до омертві́ти. Набираючися деякої культури, нова інтелігенція .. трималася старої книжної мови, звироднілої, омертвілої, не здатної вже до розвитку і не знаходячи через те основи для свого культурного поступу... Словник української мови у 20 томах