1. Словник української мови в 11 томах

омертвіти

ОМЕРТВІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.

1. Утратити ознаки життя; обмертвіти.

Сухе, змарніле обличчя [Оксани] посіріло і ніби омертвіло (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 92).

2. перен. Утратити здатність рухатися; заклякнути, заціпеніти.

— Хутко, дівчино! Не йде, мов омертвіла (Вовчок, І, 1955, 42).

3. перен. Стати пустим, безлюдним, ніби вимерлим (про житло, населений пункт і т. ін.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. омертвіти — омертві́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. омертвіти — -ію, -ієш, док. 1》 Утратити ознаки життя; обмертвіти. 2》 перен. Утратити здатність рухатися; заклякнути, заціпеніти. 3》 перен. Стати пустим, безлюдним, ніби вимерлим (про житло, населений пункт і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. омертвіти — див. замирати Словник чужослів Павло Штепа
  4. омертвіти — ОМЕРТВІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. 1. Утратити ознаки життя; обмертвіти. Сухе, змарніле обличчя [Оксани] посіріло і ніби омертвіло (Д. Бедзик). 2. перен. Утратити здатність рухатися; заклякнути, заціпеніти. – Хутко, дівчино! Не йде, мов омертвіла (Марко Вовчок). Словник української мови у 20 томах
  5. омертвіти — Омертвіти, -вію, -єш гл. Омертвѣть, обмереть. Омертвіють люде від страху. Єв. Л. XXI. 36. Як вистрелили, дак він і омертвів. Словник української мови Грінченка