1. Словник української мови в 11 томах

омиватися

ОМИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОМИ́ТИСЯ, и́юся, и́єшся, док.

1. Змочуватися, зрошуватися чим-небудь з поверхні.

— Велике горе безслізне… Не сльозами омиваються тоді очі, а обливається кров’ю серце … (Вітч., 1, 1967, 178);

*Образно. Здається, він [князь Володимир] вдивляється в Дніпро, у водах якого колись омивалась язичеська Русь (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 105).

2. Оточуватися водами (океанів, морів, річок і т. ін.).

На півдні парк [Олександрія] омивається рікою Рось, що утворює тут кілька звивин (Парк Олександрія.., 1949, 12);

На півдні територія України омивається Чорним і Азовським морями і виходить до Нижнього Дунаю (Визначні місця Укр., 1958, 13).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. омиватися — омива́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. омиватися — -аюся, -аєшся, недок., омитися, -июся, -иєшся, док. 1》 Змочуватися, зрошуватися чим-небудь з поверхні. 2》 Оточуватися водами (океанів, морів, річок і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. омиватися — ОМИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОМИ́ТИСЯ, оми́юся, оми́єшся, док. 1. Змочуватися, зрошуватися чим-небудь з поверхні. – Велике горе безслізне... Не сльозами омиваються тоді очі, а обливається кров'ю серце... (із журн.); * Образно. Словник української мови у 20 томах