омофор
ОМОФО́Р, а, ч. Частина убрання сановної духовної особи (єпископа, архієрея і т. ін.), що накидається на плечі.
На самій голові в диякона, в хмарах, стояла Богородиця.. з омофором в двох руках (Н.-Лев., III, 1956, 24);
*Образно. І честь Кармілова і слава Ліванова, а не лукава Тебе укриє дорогим, Золототканим, хитрошитим, Добром та волею підбитим, Святим омофором своїм (Шевч., II, 1963, 324).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- омофор — омофо́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- омофор — Елемент архиєрейського богослужбового одягу, що являє собою довгий, широкий перев'яз, який носять на плечах поверх сакоса; наплічник; заст. нараменник Словник церковно-обрядової термінології
- омофор — -а, ч. Частина убрання сановної духовної особи (єпископа, архієрея і т. ін.), що накидається на плечі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- омофор — ОМОФО́Р, а, ч. Частина убрання сановної духовної особи (єпископа, архієрея і т. ін.), що накидається на плечі. На самій голові в диякона, в хмарах, стояла Богородиця .. з омофором в двох руках (І. Нечуй-Левицький); * Образно. Словник української мови у 20 томах
- омофор — Довга, широка стрічка, яку носить архієрей через груди як пастирський знак Словник застарілих та маловживаних слів