1. Словник української мови в 11 томах

онучка

ОНУ́ЧКА¹ див. вну́чка.

ОНУ́ЧКА², и, ж. Те саме, що ону́ча.

Одна нога була в резиновій калоші, а друга обгорнена онучкою та ув’язана мотузком (Гр., II, 1963, 276);

Забувши про онучки, Суворов усунув босі ноги в широкі розтруби ботфортів (Добр., Очак. розмир, 1965, 128).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. онучка — ону́чка 1 іменник жіночого роду, істота внучка ону́чка 2 іменник жіночого роду онуча Орфографічний словник української мови
  2. онучка — I див. внучка. II -и, ж. Те саме, що онуча. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. онучка — ОНУ́ЧКА¹ див. вну́чка. ОНУ́ЧКА², и, ж. Те саме, що ону́ча. Одна нога була в резиновій калоші, а друга обгорнена онучкою та ув'язана мотузком (Б. Грінченко); Забувши про онучки, Суворов усунув босі ноги в широкі розтруби ботфортів (С. Добровольський). Словник української мови у 20 томах
  4. онучка — ГАНЧІ́РКА (шматок тканини, перев. господарського призначення), ШМА́ТА розм., ШМАТИ́НА розм., ШМА́ТКА розм., ОНУ́ЧА розм., ОНУ́ЧКА розм., ШМАТЯ́НКА діал.; ДРАНТИ́НА розм. (зі старої тканини); СТИ́РКА, ПІДТИ́РКА розм., ПРО́ТИРКА розм. Словник синонімів української мови
  5. онучка — Вну́чка і ону́чка, -чки, -чці; -чки, -чок, -чкам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)