опадати

ОПАДА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ОПА́СТИ, аду́, аде́ш, док., перев. 3 ос.

1. Відриваючись, обсипатися, падати з дерев, кущів і т. ін. (про листя, пелюстки, плоди і т. ін.).

В кінці греблі шумлять верби, А лист опадає (Чуб., V, 1874, 99);

Як буде жолудь опадати, як в парку жовкнутиме лист, чекай мене у димний Харків (Гонч., Вибр., 1959, 66);

Пройшов день, два, і з неї цвіт опав, І Маківка осиротіла (Греб., І, 1957, 54);

Опало на деревах останнє листя (Збан., Між.. людьми, 1955, 190);

*Образно. Поза столом сидить на лаві.. сквапний чоловічок — вже давненько не юнак, відколи вже й квіт з його опав, та ще й не трухляк (Вовчок, VI, 1956, 281);

// Губити листя, пелюстки, плоди і т. ін. (про дерева, квіти і т. ін.).

Сади мої, сади зелененькі, Рано цвіли, та пізно опадали! (Укр.. лір. пісні, 1958, 243);

Ще не траплялось бачити ніколи, Як плачуть, опадаючи, квітки (Воронько, Тепло.., 1959, 171);

*Образно. — Я ні за кого не хочу, — сказала Настя. — Ото біда, як підождати? Дівчина — це не малина, не опаде (Вовчок, Вибр., 1937, 93).

2. Падати вниз, додолу.

Над головою хурчали осколки й опадали, гупаючи, мов груші (Гончар, III, 1959, 47);

// Руйнуючись, осипатися; обрушуватися, обвалюватися.

Двері гримнули сумно, і біля порога опала й розсипалася біла глина (Епік, Тв., 1958, 399).

◊ Полу́да з оче́й опа́ла див. о́ко¹.

3. Спадати, зсуватися з кого-, чого-небудь.

Мовчки підняв батько сина і поніс до воза. Ручка в його звисла, а в їй картузик недогорілий… одежа спопеліла, опадає… (Гр., І, 1963, 449);

Бджілки злотисті В квітах літають, Роси перлисті З трав опадають (Рильський, І, 1960, 108).

4. Переміщуватися вниз, займати нижче положення; опускатися.

Хвиля хвилю наганяє, То зроста, то опадає, То тіка в пітьму (Стар., Вибр., 1959, 126);

Низько стеляться хмари, ростуть, збиваються в купу і опадають (Коцюб., II, 1955, 62);

*Образно. Вона.. опадала чимраз глибше на дно тої пропасті, яку круг неї і під нею викопало богатство [багатство] її чоловіка (Фр., V, 1951, 286);

// Осідаючи, знижувати свій рівень.

— Вода не буде опадати, бо наші вороги загатили потік (Фр., VI, 1951, 127);

Потемніли, пожухли і почали опадати сніги (Коз., Сальвія, 1959, 193).

5. Звисати донизу; обвисати.

Лазар побачив низеньку людину.., на якій все — вуси, волосся, старий мундир — звисало і опадало, наче довго лежало в воді і тільки що вийняте звідти (Коцюб., II, 1955, 195);

// Безсило опускатися, схилятися донизу (від слабості, втоми і т. ін.).

Їхні голови сонні Опадали на груди Й застигали в німому спокої (Криж., Срібне весілля, 1957, 280);

Він зупинився й підняв руку для хресного знаку, та на півдорозі рука його опала (Галан, І, 1960, 516);

*Образно. Напружені нерви одразу опали, як порвані струни (Н.-Лев., V, 1966, 291).

Опада́ють (опа́ли) ру́ки у кого, рідко кому — хтось не хоче або не має сили робити що-небудь.

Лаврін стояв ні живий ні мертвий. В його й руки опали (Н.-Лев., II, 1956, 336);

[Гніт:] Це мене так образило, що у мене раптом опали руки (Кроп., III, 1959, 301).

6. Осідати на що-небудь, покриваючи його з поверхні (про іній, росу і т. ін.).

Сивий іній непомітно й поволі опадає на дерева, покриваючи гілочки блискітними волохатими котиками (Цюпа, Грози.., 1961, 57);

На зов’ялу удень квітку опаде вечірня роса, і піднімає квіточка головку, розправляє зомлілі листочки (Мирний, І, 1954, 231);

// перен. Наставати, починатися.

Змрок почина опадати на землю (Вовчок, VI, 1956, 297).

7. Зменшуватися в об’ємі, стухати (про пухлини, набряки на тілі).

Шумаков майже фізично почував, як шкіра на рані стягається, пухлина опадає і поступово зменшується в ній жар (Голов., Тополя.., 1965, 436);

// Худнути, западати (про тіло або його частини).

Вона зів’яла, зсохла, як билина в спеку; лице зблідло, помарніло..; щоки опали (Н.-Лев., III, 1956, 163).

8. розм. Худнучи, втрачати округлість форм (про людину, тварину); спадати з тіла.

Перемінився Порох з того часу, як його бачив Чіпка; постарів, захирів, опав (Мирний, І, 1949, 386);

— Тонна в бикові, а ти йому даєш два кілограми дерті? Травою щоб жив?.. Щоб охуд, опав? (Горд., Дівчина.., 1954, 137).

9. перен. Іти на спад, зменшуватися, поступово зникати.

Не сумуй, що врода Опадає з личка (Граб., І, 1959, 336);

Марія, не розгинаючи спини, вивертала груддя, копала землю. Опадала сила молодиці (Горд., Вірність, 1943, 48).

◊ Опада́ти ду́хом — втрачати бадьорість, надію на щось, зневірятися в можливості чого-небудь.

Син Марко не опада духом, дарма що сам зазнав розправи Радивона, навіть втішав батька — правда буде за нами (Горд., Дівчина.., 1954, 193);

Опада́ти (опа́сти) з (із) сил, рідко — ставати безсилим, знемагати від утоми.

Не раз в гарячих днях, коли воздух [повітря] аж жаркий, опадаю зовсім із сил (Коб., І, 1956, 179).

ОПАДА́ТИ², а́є, недок., ОПА́СТИ, опаде́, док., перех.

1. Оточувати, обступати кого-, що-небудь навколо, з усіх боків.

Килина винесла самовар, котрого в кімнаті опали менші дочки, неначе мухи мед (Н.-Лев., III, 1956, 46);

Кожному було гарно дивитись, як змарнілі матері опали старшого лейтенанта, дякуючи за подарунок (Гончар, III, 1959, 245);

*Образно. Опала Коника зима; А Коник не придбав улітку ні зерна (Бор., Тв., 1957, 156);

// Оточуючи, обступаючи, нападати на кого-небудь з усіх боків.

В той час, коли свій лук підносив він, Пірати вже опали з всіх сторін (Бажан, II, 1947, 210);

// Обсідати кого-, що-небудь з поверхні, з усіх боків.

— Що таке, Вітя? Вкусило щось? Вітя пролупався, протер очі, сплюнув: — Приверзлося, що опали бджоли (Вас., II, 1959, 152).

◊ Зли́дні опа́ли кого, рідко — те саме, що Зли́дні обсі́ли кого ( див. обсіда́ти).

В 1880 році Івана Франка заарештували вдруге, а в 1889 році — втретє. Великі злидні опали Франка (Тичина, III, 1957, 522).

2. перен. Охоплювати, оволодівати (про думки, почуття і т. ін.).

Інші думи опадали зосереджене чоло [Ольги] (Кач., II, 1958, 33);

Хміль їм враз вилетів із голови, а натомість усіх опав переляк (Панч, Гомон. Україна, 1954, 78).