1. Словник української мови в 11 томах

опал

О́ПАЛ, у, ч., рідко.

1. Те саме, що опа́лення 1.

Там йому дають кімнату.. з опалом, з світлом (Сл. Гр.).

2. Те саме, що па́ливо.

— От бачу дві сохи, — сказала Маруся, — а де ж лати та крокви, та стовпи, та ворота? — Та попалила взимку потроху, бо опалу не було (Н.-Лев., III, 1956, 337).

3. Те саме, що за́пал 1.

З о́палом — те саме, що З за́палом ( див. за́пал).

Гапка заходилась з вечерею, бряжчала мисками, стукала і щось комусь з великим опалом доводила (Вовчок, VI, 1956, 238).

ОПА́Л, у, ч. Прозорий скловидний камінь різного забарвлення, деякі різновиди якого вважаються коштовними.

На Волині.. зосереджені топази, гірський кришталь.., опали (Наука.., 8, 1961, 34);

На шиї золота брошка з опалом (Фр., IV, 1950, 364);

*У порівн. Як ранок угорі засвітиться перлово І сонце, мов опал, дрімотно замигтить, — З криниці вмиюся, щоб серце відсвіжить, І вирушу в поля (Рильський, Зим. записи, 1964, 73).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. опал — о́пал іменник чоловічого роду опалення; паливо; гарячність рідко опа́л 1 іменник чоловічого роду окремий кристал опа́л 2 іменник чоловічого роду мінерал Орфографічний словник української мови
  2. опал — О́пал. Паливо. Принято внесенє д-ра Касияна Бриндзана, щоб у порозуміню з волоскими сьвященством виклопотати дрова на опал даром і для тих парохій, де нема ліса реліґійного фонду (Звідомл., 1914, 18) // пол. opał — 1) опалення, 2) паливо. Українська літературна мова на Буковині
  3. опал — (дія) ОПАЛЕННЯ; (матеріял) ПАЛИВО; (душевний стан) ЗАПАЛ. Словник синонімів Караванського
  4. опал — I `опал-у, ч., рідко. 1》 Те саме, що опалення 1). 2》 Те саме, що паливо. 3》 Те саме, що запал 1). II оп`ал-у, ч. Прозорий склоподібний камінь різного забарвлення, деякі різновиди якого вважаються коштовними. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. опал — О́ПАЛ, у, ч., рідко. 1. Те саме, що опа́лення. Там йому дають кімнату .. з опалом, з світлом (Сл. Б. Грінченка). 2. Те саме, що па́ливо. – От бачу дві сохи, – сказала Маруся, – а де ж лати та крокви, та стовпи, та ворота?... Словник української мови у 20 томах
  6. опал — опа́л (лат. opalus, грец. όπαλλιος, від санскр. упалас – дорогоцінний камінь) мінерал класу силікатів, переважно білого або сірого кольору. Синювато-білий, або благородний, О. – дорогоцінний камінь. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. опал — Мінеральна речовина, затверділий крем'яний гель, із змінним складом води; білий, рожевий, жовтий; благородний о. з чудовою грою кольорів використовується в ювелірній галузі; в Україні — Український щит, Закарпаття. Універсальний словник-енциклопедія
  8. опал — ЗА́ПАЛ (стан душевного збудження, жадоба діяльності), ПАЛ, ЕНЕ́РГІЯ, ЗАВЗЯ́ТТЯ, ЗАХО́ПЛЕННЯ, ПІДНЕ́СЕННЯ, ПІДНЕ́СЕНІСТЬ, ПІДЙО́М рідше, НАСНА́ГА, ЕНТУЗІА́ЗМ, ПА́ФОС, ЗА́ХВАТ підсил., АЗА́РТ підсил., ЖАР підсил., О́ПАЛ рідко; ПОРИ́В (раптовий, бурхливий). Словник синонімів української мови
  9. опал — О́пал, -лу, -лові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. опал — Опал, -лу м. 1) Отопленіе, топливо, дрова. Чуб. VII. 383. Там йому дають кімнату геть зовсім з опалом, з світлом. Уман. у. 2) Вспыльчивость, горячность. З Опалу. Сгоряча. Як загорілась хата, я вбіг та з опалу не знаю, за що хвататися. Міусск. окр. З опалу не. побачив, хто там був. см. з-опалу. Словник української мови Грінченка