опальник
ОПА́ЛЬНИК, а, ч., рідко. Той, хто зазнав опали.
Чим нижче падав в очах [білогвардійських] військ Денікін, тим вище підносився він, Врангель, в своєму ореолі вигнанця.. Зоря опальника швидко сходила над Цареградом (Гончар, II, 1959, 204).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- опальник — опа́льник іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
- опальник — -а, ч., рідко. Той, хто зазнав опали. Великий тлумачний словник сучасної мови
- опальник — ОПА́ЛЬНИК, а, ч., рідко. Той, хто зазнав опали. Чим нижче падав в очах [білогвардійських] військ Денікін, тим вище підносився він, Врангель, в своєму ореолі вигнанця .. Зоря опальника швидко сходила над Цареградом (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах