1. Словник української мови у 20 томах

опальник

ОПА́ЛЬНИК, а, ч., рідко.

Той, хто зазнав опали.

Чим нижче падав в очах [білогвардійських] військ Денікін, тим вище підносився він, Врангель, в своєму ореолі вигнанця .. Зоря опальника швидко сходила над Цареградом (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. опальник — опа́льник іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. опальник — -а, ч., рідко. Той, хто зазнав опали. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. опальник — ОПА́ЛЬНИК, а, ч., рідко. Той, хто зазнав опали. Чим нижче падав в очах [білогвардійських] військ Денікін, тим вище підносився він, Врангель, в своєму ореолі вигнанця.. Зоря опальника швидко сходила над Цареградом (Гончар, II, 1959, 204). Словник української мови в 11 томах