опальний
ОПА́ЛЬНИЙ, а, е.
Який зазнав опали.
Прибуття Пушкіна на Україну року 1820 на службу при генералі Інзові було, по суті, приїздом опального поета на місце заслання (М. Рильський);
Вона [співачка] вважалася опальною героїнею, яку тепер нова влада не хоче визнавати (М. Ю. Тарновський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- опальний — опа́льний прикметник рідко Орфографічний словник української мови
- опальний — -а, -е, заст. Який зазнав опали. Великий тлумачний словник сучасної мови
- опальний — ОПА́ЛЬНИЙ, а, е, заст. Який зазнав опали. Прибуття Пушкіна на Україну року 1820 на службу при генералі Інзові було, по суті, приїздом опального поета на місце заслання (Рильський, III, 1955, 190). Словник української мови в 11 томах