опалубник
ОПА́ЛУБНИК, а, ч., буд.
Робітник, який зводить опалубку.
Керує він тут бригадою теслярів-опалубників, і, мабуть, саме це і зробило нашу бесіду щирою, товариською, адже на Дніпробуді я теж був теслярем-опалубником (Яків Баш).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- опалубник — опа́лубник іменник чоловічого роду, істота робітник, що зводить опалубку Орфографічний словник української мови
- опалубник — -а, ч., буд. Робітник, який зводить опалубку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- опалубник — ОПА́ЛУБНИК, а, ч., буд. Робітник, який зводить опалубку. Керує він тут бригадою теслярів-опалубників, і, мабуть, саме це і зробило нашу бесіду щирою, товариською, адже на Дніпробуді я теж був теслярем-опалубником (Баш, На берегах.., 1962, 47). Словник української мови в 11 томах