1. Словник української мови в 11 томах

опириця

ОПИРИ́ЦЯ, і, ж., діал. Упириця.

— Я видів, що вона цідить його кров далі. То опириця якась (Коб., II, 1956, 148);

Та побудь іще хвилечку!.. — Нема часу. Ато ще стара опириця прийде та наробить крику (Фр., VII, 1951, 24).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. опириця — опири́ця іменник жіночого роду, істота упириця діал. Орфографічний словник української мови
  2. опириця — -і, ж., діал. Упириця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. опириця — ОПИРИ́ЦЯ, і, ж., діал. Жін. до опи́р. – Я видів, що вона цідить його кров далі. То опириця якась (О. Кобилянська); * Образно. Та побудь іще хвилечку!.. – Нема часу. Ато ще стара опириця [пані Олімпія] прийде та наробить крику (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
  4. опириця — Опири́ця, -ці ж. Колдунья. Іде чарівниця, опириця. МУЕ. III. 45. Словник української мови Грінченка