1. Словник української мови в 11 томах

опорок

ОПО́РОК див. опо́рки.

ОПОРО́К, у, ч., діал. Порок.

Баба Яковиха й каже: — Нічого, правдонько, убожество — не опорок (Тесл., З книги життя, 1918, 11).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. опорок — опо́рок іменник чоловічого роду старий зношений чобіт діал., частіше вживається у множині опоро́к іменник чоловічого роду порок діал. Орфографічний словник української мови
  2. опорок — I оп`орокдив. опорки. II опор`ок-у, ч., діал. Порок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. опорок — див. дефект Словник чужослів Павло Штепа
  4. опорок — ОПО́РОК див. опо́рки. ОПОРО́К, у, ч., діал. Порок. Баба Яковиха й каже: – Нічого, правдонько, убожество – не опорок (А. Тесленко). Словник української мови у 20 томах