1. Словник української мови в 11 томах

опочивати

ОПОЧИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОПОЧИ́ТИ, и́ну, и́неш, док., заст., ритор. Те саме, що спочива́ти.

День погас, І все почило. Сивий в хату Й собі пішов опочивати (Шевч., II, 1963, 265);

Після ситого обіду, коли пан ліг опочивати, вони вийшли в садок (Мирний, IV, 1955, 174);

Я.. син далекої, незнаної країни, Де скіфів давніх рід навіки опочив (Черн., Поезії, 1959, 122);

Спинись, перехожий, Вклонись — це могила, В якій опочив генерал (Воронько, Славен мир, 1950, 92).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. опочивати — опочива́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. опочивати — див. СПОЧИВАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. опочивати — див. відпочивати Словник синонімів Вусика
  4. опочивати — -аю, -аєш, недок., опочити, -ину, -инеш, док., заст., ритор. Те саме, що спочивати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. опочивати — ОПОЧИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОПОЧИ́ТИ, и́ну, и́неш, док., заст., книжн. Те саме, що спочива́ти. День погас, І все почило. Сивий в хату Й собі пішов опочивати (Т. Словник української мови у 20 томах
  6. опочивати — ВІДПОЧИВА́ТИ (відновлювати сили після втоми, припиняючи дію, рух і т. ін.), СПОЧИВА́ТИ, ВІДПОЧИВА́ТИСЯ безос., ВІДДИХА́ТИ розм., ВІДДИ́ХУВАТИ розм. рідко, ОПОЧИВА́ТИ заст.; ПЕРЕПОЧИВА́ТИ, ПЕРЕДИХА́ТИ розм., ПЕРЕДИ́ХУВАТИ розм. рідко, ПРИПОЧИВА́ТИ діал. Словник синонімів української мови
  7. опочивати — Опочива́ти, -ва́ю, -ва́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. опочивати — Опочива́ти, -ваю, -єш сов. в. опочити, -чию, -єш, гл. Отдыхать, отдохнуть, почивать, почить. Словник української мови Грінченка