1. Словник української мови в 11 томах

опритомнілий

ОПРИТО́МНІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до оприто́мніти.

Домашній лікар ткнув йому в самий ніс склянку з нашатирем, опритомнілий пан промовив слабим голосом: — Вони мене хочуть убити… (Бурл., О. Вересай, 1959, 146).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. опритомнілий — оприто́мнілий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. опритомнілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до опритомніти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. опритомнілий — ОПРИТО́МНІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до оприто́мніти; // у знач. прикм. Домашній лікар ткнув йому в самий ніс склянку з нашатирем, опритомнілий пан промовив слабим голосом: – Вони мене хочуть убити... (Ф. Бурлака). Словник української мови у 20 томах