1. Словник української мови в 11 томах

опріч

ОПРІ́Ч.

1. прийм., з род. в. Те саме, що крім.

А наймичка невсипуща Щовечір, небога, Свою долю проклинає, Тяжко-важко плаче; І ніхто того не чує, Не знає й не бачить, Опріч Марка маленького (Шевч., І, 1963, 314);

Дуже я радий, що заїхав до Мілана. Такий чудовий собор, що кращого будинку, мабуть, у цілому світі нема.. Опріч собору мало чого цікавого (Коцюб., III, 1956, 271);

Ніч Очерети зове у гості, Ні птиць, ані людей, опріч Ясної зірки в високості (Мал., Віщий голос, 1961, 34);

В тих торбах, опріч шкільних книжок, були напхані календарі, часословці, житія і які тільки знайшлися дома інші книжки (Вас., І, 1959, 149).

2. присл., заст., рідко. Те саме, що о́сторонь 1.

Опріч людей собі ходила (Сл. Гр.).

3. прийм., з род. в., заст., рідко. Те саме, що о́сторонь 4.

— Що я тобі таке? Чи наймит, чи попихач? Знайде собі Оникій шматок хліба і опріч тебе! (Н.-Лев., IV, 1956, 199).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. опріч — опрі́ч 1 прийменник незмінювана словникова одиниця опрі́ч 2 прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. опріч — прий., КРІМ, без; за винятком. Словник синонімів Караванського
  3. опріч — див. окремо Словник синонімів Вусика
  4. опріч — 1》 прийм., з род. в. Те саме, що крім. 2》 присл., прийм. заст., рідко. Те саме, що осторонь 1), 4). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. опріч — ОПРІ́Ч, заст., діал. ОПРІ́ЧЕ, ОПРО́ЧЕ. 1. прийм., з род. в. Те саме, що крім. А наймичка невсипуща Щовечір, небога, Свою долю проклинає, Тяжко-важко плаче; І ніхто того не чує, Не знає й не бачить, Опріч Марка маленького (Т. Словник української мови у 20 томах
  6. опріч — О́СТОРОНЬ (в стороні від кого-, чогонебудь), ОКРЕ́МО, УЗБІ́Ч, ВІ́ДСТОРОНЬ розм., О́ПРІЧ заст. рідко, ОПОДАЛІ́К діал., ОПО́ДАЛЬ діал. Осторонь, на пагорбі, височіла.. біла церквиця (П. Колесник); Тимко.. Словник синонімів української мови
  7. опріч — О́прі́ч, опрі́че, прийм. = крім Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. опріч — Опріч, опріче нар. 1) Кромѣ. Опріч сорочки Біг-ма нічого. Ном. № 1527. Сусід близьких нема опріче вас. Г. Барв. 197. 2) Отдѣльно, особо. Опріч людей собі ходила. Греб. 319. Словник української мови Грінченка