1. Словник української мови в 11 томах

опушений

ОПУ́ШЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до опуши́ти.

Наче зачарований велетень, стояв ліс, опушений ввесь інеєм білим (Мирний, IV, 1955, 305);

Опушені снігом, дрімали розлогі каштани (Кучер, Дорога.., 1958, 70);

*Образно. — А де зараз Наталя? — спитав Михайло, підводячи на друга свої темно-карі, опушені густими бровами очі (Собко, Шлях.., 1948, 7).

2. у знач. прикм. Укритий пухом, волосинками, ворсинками.

Опушений пирій; Опушена луска.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. опушений — опу́шений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. опушений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до опушити. 2》 у знач. прикм.Укритий пухом, волосинками, ворсинками. Опушений пирій. Опушена луска. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. опушений — ОПУ́ШЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до опуши́ти. Наче зачарований велетень, стояв ліс, опушений ввесь інеєм білим (Панас Мирний); Опушені снігом, дрімали розлогі каштани (В. Кучер); * Образно. – А де зараз Наталя?... Словник української мови у 20 томах