1. Словник української мови в 11 томах

опівночі

ОПІ́ВНОЧІ, присл. Серед ночі, о дванадцятій чи близько дванадцятої години ночі.

Не пізно до свого дому й опівночі (Номис, 1864, № 9612);

Як та хмара, гайдамаки Умань обступили Опівночі; до схід сонця Умань затопили (Шевч., І, 1963, 132);

Ніч зірки посвітила.. Тихо так опівночі (Тич., І, 1957, 10);

// у знач. безос. присудк. сл.

Було опівночі (Шиян, Вибр., 1947, 32).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. опівночі — опі́вночі прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. опівночі — пр., опівніч, впівніч, впівночі, о 12 <�годині> ночі; пор. УНОЧІ. Словник синонімів Караванського
  3. опівночі — див. пізно Словник синонімів Вусика
  4. опівночі — [оуп’іўноч'і] присл. Орфоепічний словник української мови
  5. опівночі — присл. Серед ночі, о дванадцятій чи близько дванадцятої години ночі. || у знач. безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. опівночі — ОПІ́ВНОЧІ, присл. Серед ночі, о дванадцятій чи близько дванадцятої години ночі. Не пізно до свого дому й опівночі (прислів'я); Як та хмара, гайдамаки Умань обступили Опівночі; до схід сонця Умань затопили (Т. Шевченко); Ніч зірки посвітила .. Словник української мови у 20 томах
  7. опівночі — ВНОЧІ́ (УНОЧІ́) (нічною порою), НІ́ЧЧЮ рідше; ОПІ́ВНОЧІ (у межах 24-ї години). — Вночі несподівано захмарило небо, вдарив мороз, а к світу випав сніг та град (І. Словник синонімів української мови
  8. опівночі — Впі́вночі і опі́вночі, присл. опі́вночі, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. опівночі — Опівночі нар. Въ полночь. Прийди, мій милий, хоц опівночі. Чуб. V. 4. Словник української мови Грінченка