1. Словник української мови в 11 томах

опівніч

ОПІ́ВНІЧ, ночі, ж.

1. рідко. Середина ночі; північ.

З опівночі пліт лежав готовий, аж просивсь на воду (Коцюб., І, 1955, 355);

Ліг на вікна з опівночі золотий зорі іней (Сос., Вибр., 1941, 210).

2. присл. Те саме, що опі́вночі.

[Один гайдамака:] Єсть хатка під лісом — гін двоє від нас — В ній баба стара проживає: Опівніч до баби (я бачив не раз) Коромислом змій прилітає (Бор., Тв., 1957, 71);

Замилуюсь зеленим тихим шумом І попрошу: повідай давню вість. І все, що ти любив, що передумав, — Вона мені опівніч розповість (Мал., З книги життя, 1938, 57).

3. поет., заст. Північ ( див. пі́вніч²).

Вітер з опівночі, сніг і вишина. Сині, сині очі, шубка хутряна (Сос., II, 1958, 155).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. опівніч — опі́вніч прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. опівніч — -ночі, ж. 1》 рідко. Середина ночі; північ. 2》 присл. Те саме, що опівночі. 3》 поет., заст. Північ (див. північ II). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. опівніч — ОПІ́ВНІЧ¹, ночі, ж. 1. рідко. Середина ночі; північ. З опівночі пліт лежав готовий, аж просивсь на воду (М. Коцюбинський); Ліг на вікна з опівночі золотий зорі іней (В. Сосюра). 2. поет., заст. Північ (див. пі́вніч²). Вітер з опівночі, сніг і вишина. Словник української мови у 20 томах
  4. опівніч — ОПІ́ВНОЧІ (серед ночі, о дванадцятій чи близько дванадцятої години ночі), ОПІ́ВНІЧ, ОПОЛУ́НОЧІ розм. рідко, ВПІ́ВНІЧ розм. рідше. Лаврін приїхав додому аж опівночі (І. Нечуй-Левицький); І все, що ти любив, що передумав, — Вона мені опівніч розповість (А. Словник синонімів української мови
  5. опівніч — Опі́вніч, -ночі, -ночі, -ніччю; -ночі, -ночей Правописний словник Голоскевича (1929 р.)