1. Словник української мови в 11 томах

ораторський

ОРА́ТОРСЬКИЙ, а, е. Прикм. до ора́тор.

Гості, знаючи ораторську вдачу пана маршалка, мовчали (Фр., II, 1950, 369);

В. І. Ленін досконало володів складним мистецтвом комуністичної пропаганди і агітації.. Сила його ораторської майстерності полягала в тому, що він глибоко знав сподівання й потреби народу, був тісно зв’язаний з масами (Рад. Укр., 25.VІІІ 1962, 3);

// Власт. ораторові, ораторам.

Марко Обушний говорив без ораторської пози, поважно й твердо (Кир., Вибр., 1960, 318).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ораторський — ора́торський прикметник Орфографічний словник української мови
  2. ораторський — -а, -е. Прикм. до оратор. || Власт. ораторові, ораторам. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ораторський — ОРА́ТОРСЬКИЙ, а, е. Прикм. до ора́тор. Гості, знаючи ораторську вдачу пана маршалка, мовчали (І. Франко); А кому й байдуже було – чи першим висловитися, чи останнім, тому заважала непевність у своїх ораторських здібностях (О. Донченко); // Власт. Словник української мови у 20 томах
  4. ораторський — Ора́торський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)