1. Словник української мови в 11 томах

ординатор

ОРДИНА́ТОР, а, ч. Лікар, який безпосередньо провадить лікувально-профілактичну роботу в медичних закладах.

Медичний інститут він закінчив, коли минуло йому тридцять. Ординатором став усього два роки тому (Шовк., Людина.., 1962, 5);

Губернаторське подружжя супроводив палатний ординатор (Бурл., Напередодні, 1956, 342).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ординатор — ордина́тор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. ординатор — див. ЛІКАР. Словник синонімів Караванського
  3. ординатор — -а, ч. 1》 Лікар, який підвищує свою кваліфікацію в ординатурі. 2》 Лікар лікувальної установи, який працює під керівництвом завідуючого відділенням. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ординатор — Лікар-керівник Словник чужослів Павло Штепа
  5. ординатор — ОРДИНА́ТОР, а, ч. 1. Лікар, який безпосередньо провадить лікувально-профілактичну роботу в медичних закладах. Губернаторське подружжя супроводив палатний ординатор (Ф. Бурлака). Словник української мови у 20 томах
  6. ординатор — ордина́тор (від лат. ordinator – упорядник) лікар, який підвищує свою кваліфікацію в ординатурі. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. ординатор — Ордина́тор, -ра; -тори, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)